15 січня 2021 року виповнюється 150 років від дня народження Агатангела Юхимовича Кримського, українського історика, славіста і сходознавця, письменника та перекладача, одного з фундаторів першої української Академії наук. Агатангел Кримський відомий як один із найвизначніших світових дослідників сходу. Автор численних наукових праць з історії культури арабських країн, ґрунтовно вивчав історію ісламу, письменство, літературу та театри Сходу.
Агатангел Кримський народився у Володимир-Волинському, в родині, де говорили російською мовою. Батько Агатангела, татарин із білоруським корінням, викладав історію та географію. Мати походила з литовсько- польського роду. «Я родивсь і виріс на Вкраїні та й українізувався» — не раз говорив А.Кримський про себе.
Навчатися вмів і любив: у Острозькій та Київській гімназіях, у Колегії Галагана, закінчив Лазарєвський інститут східних мов у Москві... У 30 років Кримський — професор східної літератури, автор низки підручників та перекладу Корану російською.
А. Кримський близько товаришував із М. Драгомановим, П. Житецьким, Лесею Українкою, яка присвятила свою драму «В катакомбах» – «шановному побратимові А. Кримському».
До речі, з листування Кримського та Лесі Українки дослідники дійшли висновку, що Агатангел таємно і віддано кохав поетесу, ймовірно, саме тому й залишався неодруженим.
У 1918 р., за часів гетьманування П. Скоропадського, Агатангел Кримський повертається з Москви до Києва. Отримує посаду вченого секретаря у щойно створеній Українській Академії Наук. Коли Київ захопили більшовики. Академія ледь животіє. Вчені пишуть свої праці на старих афішах розчиненими у воді хімічними олівцями — рідина, яку важко назвати чорнилом, у неопалюваному приміщенні Академії постійно замерзає. Кримський випрошує у більшовиків одяг та продуктові пайки для співробітників. Професору Кримському, який фактично очолює Академію, неймовірними зусиллями вдалося її зберегти.
Радянська влада апріорі не могла вважати А.Кримського своїм прихильником, адже він категорично відкидав тезу про «спільну колиску трьох братніх народів», відстоюючи гіпотезу щодо самостійності української мови, котра вже у ХІ столітті постала «як цілком рельєфна, цілком означена, яскраво-індивідуальна одиниця». З того часу Кримським починає цікавитися ВЧК., Викладаючи у Київському університеті, професор А.Кримський створює потужну школу сходознавства в українській науці, а 1921р. очолює Інститут української наукової мови.
Над Кримським густішають хмари: в нього відбирають аспірантів, забирають посади. Арештовують одного по одному його колег-академіків. Сам Кримський хворіє, бідує, живучи на мізерну пенсію. Влітку 1941 року , коли почалася війна, Агатангел Юхимович перебував у Криму, тож негайно вирушив до Звенигородки, де опинилися безцінні рукописи ( Академія тоді вже евакуювалася до Уфи). За кілька днів по Кримського прийшли енкаведисти. У постанові про арешт говорилося, що він є «ідеологом українського буржуазного націоналізму, який роками очолював націоналістичне підпілля».
Про А.Ю. Кримського розповідали, що він був фантастично працездатним: міг працювати 18-19 годин на добу. Скаржився, що не може нічого забути, навіть коли цього хоче – мав феноменальну пам’ять.
Закінчив свій життєвий шлях А.Кримський у тюремній лікарні 25 січня 1942 р. в місті Кустанай у далекому Казахстані
В 1957 році А.Ю.Кримський був посмертно реабілітований, а у 1970 році XVI сесія Генеральної асамблеї ЮНЕСКО занесла його ім’я до переліку найвидатніших діячів світу. Орієнталіст, фахівець із арабістики та тюркології, він залишив у спадок нащадкам понад тисячу наукових праць, переклав зі східних мов численні поетичні твори та упорядкував антологію східної поезії ІХ-ХV століть.
Цікаві факти з біографії:
За однією із версій (яку, до речі, підтримував сам Агатангел Юхимович) його рід походив із Бахчисараю й перебував у родинному зв’язку з кримським ханом. У 1696 році після конфлікту з ханом прадід Кримського вимушений був втекти з Бахчисараю й поселитись на території сучасної Білорусі. Там прийняв православ’я і його "охрестили" Кримським.
Незважаючи на те, що Агатангел Кримський не мав і краплини української крові, (про себе А.К. писав: "мій батько з білоруського міщанського роду, мати – польська литовка, – я, значця, ані кровинки вкраїнської не маю, тільки що вродився та виріс на Вкраїні") відомий поліглот і сходознавець усе ж почувався українцем.
Дослідники досі б'ються, рахуючи, скількома мовами володів Агатангел Кримський. А він сам жартома відповідав: "Легше буде сказати, яких я мов не знаю". Цифра коливається від 60 до 100.
Агатангел Кримський скаржився, що "нічого не може забути". Можливо, в цьому теж полягав великий секрет його феноменальної працездатності.
У 1905 році Агатангел Кримський здійснив видання перекладу Корану російською мовою й опублікував його з численними науковими коментарями. Поміж тогочасною інтелігенцією було престижно вивчати Коран по Кримському.
Агатангел Кримський вважав, що українська мова сформувалася не в ХIV столітті, як пропагувала радянська наука, а ще в ХІ, із спільнослов’янської, заявивши про себе вже тоді "як цілком рельєфна, цілком означена, яскраво-індивідуальна одиниця".
Мовою не лише свого спілкування, а і наукової та творчої праці Агатангел Кримський свідомо обирає українську мову. У часи Російської імперії це було неприйнятно. Але Агатангел все одно говорив українською і французькою.